АНДРІЇВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА
Бердянський район, Запорізька область

Бердянська державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Запорізькій області повідомляє

Дата: 23.02.2022 14:53
Кількість переглядів: 878

Фото без опису

Напрями роботи на 2022 рік - зустріч в Бердянському міськвиконкомі

Підсумки взаємодії податкової служби з Бердянською територіальною громадою у 2021 році, обговорення проблемних питань, що залишились не вирішеними, та вишукування резервів щодо забезпечення додаткових надходжень до бюджету територіальної громади у 2022 році  обговорювала  начальниця Бердянського відділу камеральних перевірок Головного управління ДПС у Запорізькій області Оксана Федорова на зустрічі з  виконуючим обов’язки міського голови м. Бердянська Олександром Свідлом.

Оксана Федорова окреслила основні напрями взаємодії, реалізація яких забезпечить додаткові надходження до бюджету територіальної громади, а саме: проведення інвентаризації земельних ділянок; проведення інвентаризації нерухомого майна, яким користуються суб’єкти господарювання та громадяни; запровадження з 01.01.2022 року мінімального податкового зобов’язання для власників/орендарів земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Зауважила, що важливим резервом наповнення міського бюджету надає легалізація найманої праці. Також повідомила про новації податкового законодавства, передбачених Законом України від 30.11.2021 №1914.

Керівник податкової нагадала про початок Кампанії декларування доходів-2022 та про особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб.

Підсумком зустрічі було окреслення основних напрямів роботи податкової та територіальної громади на 2022 рік.

 

Власники нерухомості Бердянщини та Приморська у 2021 році поповнили місцеві бюджети на 21 мільйон гривень

У 2021 році бердянські та приморські платники направили до бюджетів громад 21,0 мільйон гривень податку на нерухоме майно. Начальник Бердянського відділу камеральних перевірок Головного управління ДПС у Запорізькій області Оксана Федорова повідомила, що порівняно з 2020 роком надходження зросли на 7,7  мільйона гривень або на 57,5 відсотки.

Так, фізичні особи сплатили за нерухомість 5,4 мільйона гривень, підприємства, організації та установи – 15,6 мільйона.

Власники нерухомості у м. Бердянську перерахували до бюджету громади 17,4 мільйона гривень, у Бердянському районі – 0,9 мільйона гривень, приморські платники спрямували 2,7 мільйона гривень.

 

Власники та орендарі бердянських та приморських земель у 2021 році перерахували до місцевих бюджетів майже 118 мільйонів гривень

- За січень-грудень 2021 року надходження від плати за землю до місцевих бюджетів Бердянських та Приморських громад склали 117,8 мільйона гривень. Рівень сплати до показників 2020 року зріс на 24,08 мільйона або на 25,6 відсотка, - повідомила начальник Бердянського відділу камеральних перевірок Головного управління ДПС у Запорізькій області Оксана Федорова.

Основними чинниками, які вплинули на збільшення нарахувань плати за землю, стали підвищення нормативно-грошової оцінки земель, реєстрація нових платників та укладання додаткових договорів до діючих угод оренди.

Найбільші суми забезпечили суб'єкти господарювання-юридичні особи – 89,7 мільйона, що складає 76,3 відсотки від загальних надходжень. Фізичні особи спрямували до бюджету 28 мільйонів гривень.

 

Одноразове (спеціальне) добровільне декларування

Чи може бути зменшена ставка збору з одноразового добровільного декларування?

Відповідно до абзацу першого п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір) щодо задекларованих об’єктів визначається шляхом застосування до бази для нарахування Збору, визначеної згідно з п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, ставки 2,5 відс. щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація).

Як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно (абзац другий п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Тобто, ставку Збору можливо зменшити з 5 відс. (9 відс.) до 2,5 відс. у випадку застосування спеціальної пільги шляхом придбання державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення.

Так, припустимо, що фізична особа, яка має активи, одержані (набуті) за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори відповідно до ПКУ, «переводить» такі активи у грошові кошти із наступним придбанням зазначених державних облігацій.

Якщо така «конвертація» відбудеться у періоді з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання Декларації, то декларант має право зазначити номінальну вартість таких облігацій і сплатити з неї Збір за ставкою 2,5 відс. (замість 5 відс. чи 9 відс., передбачених для коштів на рахунках банків). Як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов’язання, визначеного з номінальної вартості таких облігацій, трьома рівними частинами щорічно.

 

Чи підлягають поверненню суми сплаченого збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, якщо декларація визнана не прийнятою з причин неповної сплати?

Згідно з абзацом першим п. 12 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX Податкового кодексу України (далі – ПКУ) сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування здійснюється декларантом протягом 30 календарних днів з дати подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація).

У разі несплати або сплати в неповному обсязі суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, зазначеної в Декларації, у встановлений підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ строк Декларація вважається неподаною та на декларанта не поширюються передбачені цим підрозділом державні гарантії та звільнення від відповідальності (абзац шостий п. 12 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ).

У такому випадку сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування вважається помилково сплаченою.

Повернення помилково сплаченої суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування здійснюється у порядку, визначеному ст. 43 ПКУ.

Згідно з п. 43.3 ст. 43 ПКУ обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Отже, у разі сплати в неповному обсязі декларантом суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, на декларанта не поширюються передбачені державні гарантії та звільнення від відповідальності, декларація вважається неподаною, а розмір сплаченої частини збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування вважається помилково сплаченим, та може бути поверненим на підставі заяви платника у порядку, визначеному ст. 43 ПКУ.

 

Базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування є витрати на придбання активів або їх оціночна вартість

У разі якщо фізична особа є власником коштовного годинника та дороговартістної зброї, які придбані за рахунок коштів з яких податки не були сплачені, то базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування є витрати на придбання зазначених активів або їх оціночна вартість, тобто база визначається платником самостійно.

Відповідно до п.п. «е» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація), зокрема, інші активи фізичної особи, у тому числі майно.

Згідно з п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ для об’єктів декларування, визначених підпунктами «б» – «е» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ ПКУ, база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування визначається, зокрема, але не виключно, як:

- витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;

- вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінка щодо об’єкта декларування проводиться відповідно до законодавства країни, де знаходиться такий актив. Вартість активів, визначена в іноземній валюті, відображається в Декларації у гривні за офіційним курсом національної валюти, встановленим Національним банком України станом на дату подання Декларації.

Довідково: Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс (категорія 134.02). 

 

Чи має право контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки одноразової (спеціальної) добровільної декларації з метою підтвердження ставки збору перевірити реєстрацію правочинів або звернутися до декларанта із запитом щодо інформації, яка зазначена ним у поданій декларації?

Відповідно до абзацу першого п.п. 15.2 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) з метою підтвердження застосування відповідної ставки збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, визначеної п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, контролюючий орган, під час камеральної перевірки відповідної одноразової (спеціальної) добровільної декларації має право:

перевірити реєстрацію правочинів та/або активів у державних реєстрах, у тому числі шляхом звернення до відповідних державних органів (абзац другий п.п. 15.2 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ);

звернутися до декларанта із запитом щодо підтвердження наявності у декларанта зазначених у відповідній одноразовій (спеціальній) добровільній декларації майна, майнових і немайнових прав, у разі якщо за результатами перевірки, передбаченої абзацом другим п.п. 15.2 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, виявлена розбіжність між задекларованою інформацією та даними державних реєстрів (абзац третій п.п. 15.2 п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

 

Про підтвердженням прийняття контролюючим органом одноразової (спеціальної) добровільної декларації, поданої через Електронний кабінет

Згідно з п. 3 підрозділу 9 прим. 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть фізичні особи – резиденти, у тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які відповідно до ПКУ є чи були платниками податків (далі – декларант).

Підпунктом 6.2 п. 6 підрозділу 9 прим. 4 розділу ХХ ПКУ встановлено, що одноразова (спеціальна) добровільна декларація (далі – Декларація) подається безпосередньо декларантом до контролюючого органу, в електронній формі з урахуванням вимог, встановлених розд. II ПКУ, та особливостей, встановлених підрозділом 9 прим. 4 розділу ХХ ПКУ.

Абзацом першим п. 42.6 ст. 42 ПКУ визначено, що електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 851) та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» із змінами та доповненнями без укладення відповідного договору.

Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.06.2020 № 261) (далі – Порядок № 557).

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 557, зокрема, визначено, що створення електронного документа завершується накладанням на нього кваліфікованого електронного підпису підписувача (підписувачів) та печатки (за наявності).

Автор має право отримати кваліфіковану електронну довірчу послугу у будь-якого кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.

Після накладання кваліфікованого електронного підпису автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) з використанням телекомунікаційних мереж до адресата протягом операційного дня (п. 3 розділу ІІ Порядку № 557).

У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка (п. 5 розділу ІІ Порядку № 557).

Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня (п. 6 розділу ІІ Порядку № 557).

Відповідно до п. 8 розділу ІІ Порядку № 557 перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі – протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у п. 7 розділу ІІ Порядку № 557, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та Порядком № 557, формується друга квитанція (абзац перший п. 9 розділу ІІ Порядку № 557).

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

На другу квитанцію накладається печатка відповідного контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник другої квитанції зберігається в контролюючому органі (п. 10 розділу ІІ Порядку № 557).

У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції (п. 11 розділу ІІ Порядку № 557).

Таким чином, друга квитанція є підтвердженням про прийняття контролюючим органом одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

При цьому, датою та часом прийняття Декларації контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

 

До уваги платників

Головне управління ДПС у Запорізькій області  повідомляє,  що ДПС України на офіційному вебпорталі опублікувала відповідь на запитання «Яким чином та за якими реквізитами бюджетного рахунку сплатити суму збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування?»

Ознайомитись з інформацією можна за посиланням: https://bit.ly/3uJmrQa

 

Чи можуть самозайняті особи скористатися правом на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації?

Так, можуть. Якщо самозайнята особа має у власності кошти, отримані від здійснення господарської діяльності, але ці кошти не були задекларовані у податковій декларації, а також з них не були сплачені податки, згідно чинного  законодавства, то така особа має право задекларувати вказані кошти шляхом подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації та сплатити збір з одноразового (спеціального) добровільного декларування за ставкою, визначеною п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Під час проведення документальної перевірки зазначені кошти будуть вважатися такими, з яких сплачений податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок, військовий збір.

Нагадуємо, відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.

 

Щодо яких активів не здійснюються сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування?

Згідно з Податковим кодексом України склад та обсяг активів, джерела одержання (набуття) яких у разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація) вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, становлять:

1) активи (крім визначених підпунктами 2 і 3 п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ), сумарна вартість яких не перевищує 400 тис. грн. станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування (тобто, станом на 31 серпня 2022 року). У разі якщо грошова вартість таких активів визначена в іноземній валюті/банківських металах, їх вартість зазначається у гривні за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України (далі – НБУ)/облікової ціни банківських металів, розрахованої НБУ на дату подання декларантом Декларації;

2) нерухоме майно, розташоване на території України, яке станом на дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування належало фізичній особі на праві власності (у тому числі спільної сумісної або спільної часткової власності), що підтверджується даними відповідних державних реєстрів, в обсязі:

а) об’єкти житлової нерухомості:

квартира/квартири, загальна площа якої/яких не перевищує сукупно 120 кв.м, або майнові права, що підтверджені відповідними документами, на таку квартиру або квартири у багатоквартирному житловому будинку незавершеного будівництва;

житловий будинок/житлові будинки, зареєстрований/зареєстровані у встановленому порядку в Україні, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв.м, або житловий будинок незавершеного будівництва чи будинки незавершеного будівництва, загальна площа якого/яких сукупно не перевищує 240 кв.м, за умови наявності у такої фізичної особи права власності на земельну ділянку відповідного цільового призначення;

б) об’єкти нежитлової нерухомості – нежитлові будинки некомерційного призначення та/або нежитлові будинки незавершеного будівництва некомерційного призначення, загальна площа яких не перевищує 60 кв.м;

в) земельні ділянки, сукупний розмір яких по кожній окремій ділянці не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу України.
     Відповідно до ст. 121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

- для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 га;

- для ведення садівництва – не більше 0,12 га;

- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га;

- для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 га;

- для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га;

3) один транспортний засіб особистого некомерційного використання (крім транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 осіб і більше, включаючи водія, легкового автомобіля з робочим об’ємом циліндрів двигуна не менше як 3 тис. куб. см та/або середньоринковою вартістю понад 400 тис. грн., мотоцикла із робочим об’ємом циліндрів двигуна понад 800 куб. см., літака, гелікоптера, яхти, катера), право власності на який було зареєстровано відповідно до законодавства України станом на дату завершення періоду Декларування.

Щодо активів фізичної особи, визначених п. 10 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, не здійснюються нарахування та сплата збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування.

 

Чи може бути зменшена ставка збору з одноразового добровільного декларування?

Відповідно до абзацу першого п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – Збір) щодо задекларованих об’єктів визначається шляхом застосування до бази для нарахування Збору, визначеної згідно з п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, ставки 2,5 відс. щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація).

Як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно (абзац другий п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).

Тобто, ставку Збору можливо зменшити з 5 відс. (9 відс.) до 2,5 відс. у випадку застосування спеціальної пільги шляхом придбання державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення.

Так, припустимо, що фізична особа, яка має активи, одержані (набуті) за рахунок доходів, з яких не сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори відповідно до ПКУ, «переводить» такі активи у грошові кошти із наступним придбанням зазначених державних облігацій.

Якщо така «конвертація» відбудеться у періоді з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання Декларації, то декларант має право зазначити номінальну вартість таких облігацій і сплатити з неї Збір за ставкою 2,5 відс. (замість 5 відс. чи 9 відс., передбачених для коштів на рахунках банків). Як альтернативу платник податків може обрати ставку 3 відс. із сплатою податкового зобов’язання, визначеного з номінальної вартості таких облігацій, трьома рівними частинами щорічно.

 

Одноразове декларування частки об’єкта нерухомого майна

Під час заповнення спецдекларації власник частки об’єкта нерухомості, що належить декільком фізичним особам на праві спільної часткової власності зазначає в одноразовій спеціальній добровільній декларації загальну площу такого майна та розмір частки, що належить декларанту.

Зокрема, у графі 6 «Площа, кв. м.» розд. V «Нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» одноразової (спеціальної) добровільної декларації зазначається загальна площа нерухомого майна, а в графі 7 «Розмір частки» розд. V Декларації вказує розмір частки об’єкта нерухомості, що належить декларанту на праві спільної часткової або сумісної власності.

Нагадаємо, згідно з п.п. «б» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості), що належить декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходиться (зареєстроване, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

 

Декларування плати за землю у 2022 році

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Норми встановлені п. 286.2 ст. 286 ПКУ.

Пунктом 286.4 ст. 286 ПКУ визначено, що за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПКУ).

Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2017 № 9).

У зв’язку з прийняттям Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України» щодо забезпечення збалансованості надходжень» розширено перелік підстав для нарахування земельного податку визначених п. 286.1 ст. 286 ПКУ, зокрема, передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є:

? дані державного земельного кадастру;

? дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

? дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

? дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 значення коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 становить:

? для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічних насаджень, сіножатей,пасовищ та перелогів) -1,0;

? для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення -1,1.

Також, слід зазначити, що порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 17 жовтня 2012 року № 1051, доповнено Додатком 59 «Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок» (у редакції постанови КМУ від 28 липня 2021 року № 821 «Про внесення змін до деяких актів КМУ»), який застосовує кодифікацію цільового використання земель відмінну від тих, що застосовувалися відповідно до наказу Держкомзему від 23.07.2010 №548 (далі – Наказ № 548). Тобто, класифікатор видів цільового призначення земель, затверджений наказом № 548 припинив свою дію з 11.08.2021.

У формі податкової декларації з плати за землю, також, передбачено застосування кодів виду цільового призначення земель відповідно до Наказу № 548.

З метою реалізації рішень рад щодо встановлених ставок та пільг з плати за землю, а також уніфікованої системи декларування податкових зобов’язань слід користуватися інформацією Додатку 59 в якому наведено порівняльну таблицю з відповідних кодів виду цільового призначення земельних ділянок до УКЦВЗ.

 

Які корисні копалини належать до місцевого значення, при реалізації яких платники мають право сплачувати єдиний податок?

Відповідно до п.п. 5 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання (фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

До переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року N 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» із змінами та доповненнями, належать:

- сировина для хімічних меліорантів ґрунтів (вапняк, гіпс, гажа, сапропель);

- сировина для будівельного вапна та гіпсу (гіпс, вапняк, крейда);

- сировина піщано-гравійна (пісок);

- сировина цегельно-черепична (суглинок, супісок);

- інші корисні копалини, що не включені до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

 

Які  платники сплачують екологічний податок за утворення та тимчасове зберігання радіоактивних відходів?

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 розд. VIIІ Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Згідно із п. 240.3 ст. 240 ПКУ не є платниками податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) суб’єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, які:

до останнього календарного дня (включно) звітного кварталу, у якому придбано джерело іонізуючого випромінювання, уклали договір щодо повернення відпрацьованого закритого джерела іонізуючого випромінювання за межі України до підприємства - виробника такого джерела;

здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утворилися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов’язаної з такими відходами.

Не є платниками податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, державні спеціалізовані підприємства з поводження з радіоактивними відходами, основною діяльністю яких є зберігання, переробка та захоронення тих радіоактивних відходів, що знаходяться у власності держави, а також дезактивація радіаційно-забруднених об’єктів (п. 240.4. ст. 240 ПКУ).

 

Чи включається до складу доходів (витрат) ФОП на загальній системі оподаткування вартість проданого (безоплатно переданого) РРО?

У разі продажу касового апарату, який відноситься до основного засобу, дохід фізичної особи – підприємця збільшується на суму вартості проданого об’єкта (але не менше залишкової вартості), визначеної відповідно до правил бухгалтерського обліку. Водночас така фізична особа має право включити до складу витрат залишкову вартість реалізованого об’єкта основних засобів.

При безоплатній передачі придбаного касового апарату (основного засобу) фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу витрат звітного періоду суму залишкової вартості такого об’єкта, яка виникла на кінець місяця, в якому відбувається така передача.

При цьому, у разі безоплатної передачі касового апарату (основного засобу), який був отриманий фізичною особою – підприємцем на загальній системі оподаткування безкоштовно, така фізична особа зобов’язана включити до складу доходу суму залишкової вартості об’єкта, що безоплатно передається.

 

Роз’яснення законодавства

До уваги платників

Головне управління ДПС у Запорізькій області  повідомляє,  що ДПС України на офіційному вебпорталі опублікувала відповідь на запитання «Який механізм відкриття та закриття робочої зміни при застосуванні ПРРО особою, яка здійснює розрахункові операції?»

Ознайомитись з інформацією можна за посиланням: https://bit.ly/3gGwEo4

 

Які обов’язкові реквізити повинні містити Z-звіти та X-звіти та за якою формою вони створюються ПРРО?

Z-звіт, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій (ПРРО) повинен містити такі обов’язкові реквізити:

назву і адресу господарської одиниці;

індивідуальний номер платника, перед яким друкуються великі літери «ПН». У разі коли суб’єкт підприємницької діяльності не зареєстрований як платник ПДВ, замість індивідуального номера платника повинен бути надрукований ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), а замість літер «ПН» – літери «ІД»;

фіскальний номер ПРРО, перед яким друкуються великі літери «ФН».

При цьому, Z-звіт повинен містити такі додаткові дані по підсумках за зміну:

сума продаж за сплатами в розрізі типів оплати;

сума повернень по видаткових чеках в розрізі типів оплати;

за сумами продажу:

обіг по групах товарів;

податок по групах товарів;

за сумами повернення:

обіг по групах товарів;

податок по групах товарів;

сума службового внесення;

сума службової видачі;

загальна кількість чеків (за винятком відкриття і закриття зміни);

кількість видаткових чеків;

номер останнього чеку.

Водночас, в програмних рішеннях «ПРРО Каса» та «пРРОсто», які надаються Державною податковою службою на безоплатній основі, на даний час не реалізовано можливість створення ПРРО X-звітів.

До уваги платників

Головне управління ДПС у Запорізькій області  повідомляє,  що ДПС України на офіційному вебпорталі опублікувала відповідь на запитання щодо обов’язку відображати реквізити марок акцизного податку в чеках РРО.

Ознайомитись з інформацією можна за посиланням: https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/569908.html

 

До уваги платників

Головне управління ДПС у Запорізькій області  повідомляє,  що ДПС України на офіційному вебпорталі опублікувала відповідь на запитання щодо новацій у сфері фіскалізації розрахункових операцій.

Ознайомитись з інформацією можна за посиланням: https://tax.gov.ua/nove-pro-podatki--novini-/569818.html

 

Яка відповідальність у разі видачі фіскального чеку, в якому відсутні обов’язкові реквізити?

Документ не є розрахунковим у разі відсутності в ньому хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення.

До суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення в ході перевірки факту, зокрема невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об’єкті такого суб’єкта господарювання:

вчинене вперше – 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон), товарів (робіт, послуг);

за кожне наступне вчинене порушення – 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими п. 1 ст. 17 Закону, товарів (робіт, послуг).

Також, за порушення вимог Закону посадові особи та працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, притягуються контролюючими органами до адміністративної відповідальності.

 

Підприємець має декілька ПРРО. Яку кількість печаток необхідно реєструвати?

При застосуванні електронної печатки суб’єкта господарювання на програмних реєстраторах розрахункових операцій (далі – ПРРО) фіскальним сервером ДПС не встановлено обмежень її використання кількома ПРРО одночасно.

Тобто, якщо суб’єкт господарювання має декілька ПРРО, то такий суб’єкт господарювання може використовувати одну електронну печатку для декількох ПРРО одночасно. За бажання суб’єкт господарювання може використовувати декілька таких електронних печаток або для кожного ПРРО окрему.

 

Продаж товарів через мережу Інтернет: з РРО чи без?

Бердянська ДПІ інформує, у якому випадку проведення розрахункових операцій через РРО та/або ПРРО у разі продажу товарів з використанням мережі Інтернет є обов’язковим/не обов’язковим?

Так, відповідно до ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмний РРО (далі – ПРРО) не застосовуються у разі оплати покупцем коштів виключно на поточний рахунок фізичної особи – підприємця, оскільки така операція не є розрахунковою, тобто продавець надає покупцю повні банківські реквізити для здійснення оплати (поточний рахунок у форматі ІВАN). У разі здійснення розрахунків в інший спосіб – готівкою, платіжною карткою тощо, застосування РРО та/або ПРРО є обов’язковим.

 

В який термін та в яких випадках СГ подають «Звіт про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» (форма № ЗВР-1)?

Відповідно до п. 7 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані подавати до контролюючих органів звітність, пов’язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) та розрахункових книжок (далі – РК), не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв’язку.

Статтею 5 Закону № 265 визначено, що на період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) та РК або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО.

На період виходу з ладу програмного РРО (далі – ПРРО) проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту усунення несправностей.

Використання ПРРО у період відсутності зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером контролюючого органу без отриманого в контролюючому органі діапазону фіскальних номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, забороняється.

У разі виходу з ладу РРО та/або ПРРО, що застосовується для реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, відсутності зв’язку між ПРРО та фіскальним сервером контролюючого органу облік операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та формування розрахункових документів здійснюються у порядку, встановленому Національним банком України.

Згідно з п. 1 глави 1 розд. II Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 547), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім суб’єктів господарювання, які відповідно до рішень, затверджених власними розпорядчими документами, про те, що у випадку виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або включення електроенергії, зобов’язані зареєструвати КОРО.

Разом з тим, п. 6 глави 4 розд. II Порядку № 547, визначено, що використання КОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, зокрема, у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії – здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій.

КОРО реєструється на кожний РРО або, якщо згідно із законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування РРО, на окрему господарську одиницю (п. 3 глави 1 розд. II Порядку № 547).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями, затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 3 Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (далі – Порядок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов’язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» (далі – Наказ № 13) звітність, пов’язана із використанням КОРО (РК), подається суб’єктом господарювання за формою № ЗВР-1 (далі – Звіт за формою № ЗВР-1), затвердженою Наказом № 13, щодо всіх КОРО, зареєстрованих на господарську одиницю, які ведуться разом із РК у випадках, визначених Законом № 265.

Звітність, пов’язана з використанням розрахункових квитанцій, подається у складі Звіту за формою № ЗВР-1 та Довідки про використані РК до органу державної податкової служби за місцем реєстрації РК у терміни, визначені чинним законодавством. При поданні звітності одночасно надавати КОРО чи РК не потрібно (пп. 4, 5 Порядку).

Враховуючи викладене вище, суб’єкти господарювання подають до контролюючих органів Звіт за формою № ЗВР-1 не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі використання:

КОРО, зареєстрованих на окрему господарську одиницю, які ведуться разом із РК (якщо згідно із законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування РРО);

КОРО, зареєстрованих на РРО на період виходу з ладу РРО або у разі тимчасового відключення електроенергії.

 

Для користувачів РРО та ПРРО

Відповідно до Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через реєстратор розрахункових операцій використанням операцій «службове внесення» та «службова видача».

Виключенням є внесення чи видача готівки, які не пов’язані з проведенням розрахункових операцій. Зокрема, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту. Не проводиться через РРО видача готівки, не пов’язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання Z-звіту до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції «службове внесення».

Тобто, розмінна монета, отримана з каси підприємства, або яка зберігається на місці проведення розрахунків РРО та/або ПРРО з попереднього дня, має проводитися через РРО та/або ПРРО за допомогою формування чеку «Службове внесення». Підтвердженням внесення відповідної суми до РРО та/або ПРРО, як розмінної монети, – є фіскальний звітний чек (Z-звіт), у якому відображається інформація про операцію «службове внесення».

 

Суб’єкти господарювання не зобов’язані застосовувати РРО та/або ПРРО при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 11 ст. 9 Закону № 265 визначено, що РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів.

 

Новації у сфері фіскалізації розрахункових операцій

9 лютого 2022 року набрали чинності зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій та у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Зазначені зміни, внесені відповідно до Постанови КМУ від 09.02.2022 № 95 «Про внесення змін до Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО або ПРРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій», розповсюдили дію пунктів 1, 4, 6, 7, 8, 11, 17, 22 затвердженого Постановою Переліку не тільки на територію сіл, а й селищ по всій Україні.

Наголошуємо, що відповідно до адміністративно-територіального устрою України всі населені пункти, що мали статус «селище міського типу», наразі відносяться до населених пунктів із статусом «селище».

Відповідно суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність на їх території, мають право на використання пільг, встановлених пунктами 1, 4, 6, 7, 8, 11, 17, 22 Переліку в повному обсязі.

 

В якому розмірі встановлюється ЄВ для платника – резидента Дія Сіті при нарахуванні заробітної плати та винагороди за виконання робіт (надання послуг)?

Для платника – резидента Дія Сіті, який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пп. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667), єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування встановлюється у розмірі мінімального страхового внеску:

а) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці»;

б) на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом № 1667.

Відповідно до частини 14 прим. 1 ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) для платника – резидента Дія Сіті, який у календарному місяці відповідав вимогам, визначеним пп. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону України від 15 липня 2022 року № 1667-ІX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667) встановлюється:

а) на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями, – у розмірі мінімального страхового внеску;

б) на суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за гіг-контрактами, укладеними у порядку, передбаченому Законом № 1667, – у розмірі мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотка.

Згідно з пп. 2, 3 частини першої, п. 10 частини другої ст. 5 Закону № 1667 резидентом Дія Сіті може бути юридична особа, зареєстрована на території України в установленому законодавством України порядку, незалежно від її місцезнаходження та місця провадження господарської діяльності, яка відповідає, зокрема, таким вимогам:

- розмір середньої місячної винагороди залученим працівникам та гіг-спеціалістам, починаючи з календарного місяця, наступного за календарним місяцем, в якому набуто статус резидента Дія Сіті, кожного календарного місяця становить не менше, ніж еквівалент 1200 євро за офіційним курсом гривні щодо євро, встановленим Національним банком України станом на перше число відповідного календарного місяця;

- середньооблікова кількість працівників та гіг-спеціалістів юридичної особи (у разі залучення) за підсумками кожного календарного місяця, починаючи з наступного за календарним місяцем, в якому юридичною особою набуто статус резидента Дія Сіті, становить не менше дев’яти осіб.

Не може бути резидентом Дія Сіті юридична особа, яка протягом більш як 30 днів має податковий борг, загальна сума якого становить понад 10 мінімальних заробітних плат (виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного календарного року) (частина друга ст. 5 Закону № 1667).

Довідково: Загальнодоступний інформаційно- довідковий ресурс (категорія 201.04).

 

Маєте намір перейти на оподаткування як резидента Дія Сіті? Подайте заяву

Заява про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах подається юридичною особою за своєю податковою адресою засобами електронного зв’язку в електронній формі (у тому числі до уповноваженого органу під час звернення про набуття статусу резидента Дія Сіті у порядку, встановленому Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні») з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Резидент Дія Сіті, який є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, може прийняти рішення про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах шляхом подання відповідної заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий резидент Дія Сіті вважається платником податку на особливих умовах з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому до контролюючого органу подана відповідна заява. Резидент Дія Сіті, який є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, може здійснити перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах один раз протягом календарного року.

Відповідно до п. 141.10 ст. 141 Податкового кодексу України для переходу на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах або відмови від такого оподаткування юридична особа подає до контролюючого органу за своєю податковою адресою відповідну заяву.

Форма заяви, порядок її подання та розгляду контролюючим органом встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Заява про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах подається засобами електронного зв’язку в електронній формі.

Юридичні особи, які подали заяву про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах до уповноваженого органу під час звернення про набуття статусу резидента Дія Сіті відповідно до п.п. 141.10.1 п. 141.10 ст. 141 ПКУ, вважаються резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому юридичну особу внесено до реєстру Дія Сіті.

Резидент Дія Сіті, який є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, може прийняти рішення про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах шляхом подання відповідної заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий резидент Дія Сіті вважається платником податку на особливих умовах з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому до контролюючого органу подана відповідна заява. Резидент Дія Сіті, який є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, може здійснити перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах один раз протягом календарного року.

Юридична особа, яка внесена до реєстру Дія Сіті, але не подала заяву про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах, вважається резидентом Дія Сіті – платником податку на загальних підставах (п.п. 141.10.3 п. 141.10 ст. 141 ПКУ).

Для відмови від оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах резидент Дія Сіті не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного року подає до контролюючого органу за своєю податковою адресою засобами електронного зв’язку заяву в електронній формі.

 

Чи потрібно фізичній особі, яка встановлює для власних потреб енергоефективне обладнання, реєструватися ФОП?

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами і доповненнями визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (далі – ГКУ).

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями (ст. 1 глави 1 розділу I ГКУ).

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 глави 4 розділу I ГКУ).

Отже, якщо фізична особа, яка встановлює енергоефективне обладнання, планує використовувати його для власних потреб і не передбачає отримувати прибуток, то вона не зобов’язана реєструватись як фізична особа – підприємець.

 

 Фізособа знята з реєстрації за однією адресою та не зареєстрована за іншою: куди подається декларація про доходи?

Бердянська ДПІ повідомляє, що продовжується Деклараційна кампанія 2022.

Податкова декларація про майновий стан і доходи (Декларація) подається за звітний період в установлені Податковим кодексом України (далі – ПКУ) строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПКУ).

Пунктом 45.1 ст. 45 ПКУ передбачено, що платник податків – фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі.

Платник податків – фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України від 05 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі – Закон № 1871) громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов’язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Батьки або інші законні представники зобов’язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження (п. 2 Закону № 1871).

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників (п. 3 Закону № 1871).

Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна (п. 4 Закону № 1871).

Іноземець, особа без громадянства зобов’язані задекларувати або зареєструвати своє місце проживання та місце проживання дітей віком до 14 років (у тому числі новонароджених дітей), батьками або іншими законними представниками яких вони є, протягом 30 календарних днів з дня отримання посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, або після зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (п. 5 Закону № 1871).

Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності (п. 6 Закону № 1871).

У разі якщо особа, місце проживання (перебування) якої було задекларовано або зареєстровано, задекларувала або зареєструвала своє нове місце проживання (перебування), внесення змін до реєстру територіальної громади за попереднім місцем проживання (перебування) здійснюється без подання заяви такою особою на підставі повідомлення органу реєстрації, в якому особа задекларувала або зареєструвала своє нове місце проживання (перебування) (п. 9 Закону № 1871).

Отже, якщо фізична особа знята з реєстрації за однією адресою та не зареєстрована за іншою, то вона повинна подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до контролюючого органу за попередньою податковою адресою.

 

Декларування 2022: подаємо декларацію про майновий стан і доходи правильно

Бердянська ДПІ нагадує, що  громадянам, які отримували доходи за кордоном, а це в основному стосується заробітчан, і які сплатили податки за межами України, не доведеться платити податки ще раз, у разі якщо з країнами, де вони працювали, підписані угоди про уникнення подвійного оподаткування. Таким громадянам необхідно лише подати декларацію про майновий стан і доходи і зазначити суми отриманих доходів.

Звертаємо увагу, що тим громадянам, які працювали за кордоном, але не сплачували податки там, оскільки отримували в податкових органах України  Довідку-підтвердження статусу податкового резидента України доведеться не лише задекларувати доходи отримані за межами України, а й сплатити відповідні податки.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, особа зобов’язана отримати від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Також повідомляємо, що кожний громадянин України має право взяти довідку, яка дозволяє звільняти (зменшувати) від оподаткування його доходи, отримані в іноземній державі, з якою Україна уклала двосторонні договори про уникнення подвійного оподаткування. Довідку видає державна податкова інспекція за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) на своєму бланку протягом 10-ти робочих днів з моменту подання письмового звернення такої особи або надсилання листа через Електронний кабінет. Звернення щодо отримання Довідки може бути подано особисто заявником, уповноваженою на це особою або надіслано поштою. Довідка видається для підтвердження, що особа є платником податків в Україні і є резидентом України у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною і іншою країною та діє в межах календарного року та потребує щорічного її оновлення.

Нагадаємо, якщо громадяни отримували «іноземні» доходи у 2021 році, мають  задекларувати їх до 1 травня 2022 року, тобто подати податкову декларацію про майновий стан і доходи до органів ДПС за своїм місцем реєстрації. Зазначені доходи оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та  військовим збором за ставкою 1,5 відсотка. Задекларовану суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору  платники мають сплатити до 1 серпня 2022 року.

 

Декларування 2022. В яких випадках не підлягає оподаткуванню та включенню до декларації про майновий стан і доходи дохід від продажу інвестиційного активу?

Платник податку на доходи фізичних осіб обов’язково декларує результати усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 розд. ІV Податкового кодексу України.

 Згідно з п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПКУ не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу:

а) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ (у 2021 році – 3180 гривень);

б) дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному п.п. 165.1.40 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) за нормами безоплатної передачі, визначеними ст. 121 Земельного кодексу України залежно від їх призначення, та майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації) та 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями Національного банку України та з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та/або реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, з урахуванням курсових різниць).

У випадках, зазначених у підпунктах «а» і «б» п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПКУ, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.

 

Декларування 2022. Чи потрібно  декларувати дохід від роботи аніматором?

Як визначено положеннями Податкового кодексу, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку в органах державної податкової служби як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

Таким чином громадяни, які отримували протягом 2021 року доходи не від податкових агентів, зобов’язані до 1 травня 2022року надати податкову декларацію.

 

Декларування 2022. Порядок оподаткування іноземних доходів податком на доходи

Відповідно до п. 170.11 ст. 170 розд. IV Податкового кодексу України, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відс.).

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 ПКУ, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами.

Не зараховуються у зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податку:

а) податки на капітал (приріст капіталу), податки на майно;

б) поштові податки;

в) податки на реалізацію (продаж);

г) інші непрямі податки незалежно від того, чи належать вони до категорії прибуткових податків або вважаються окремими податками згідно із законодавством іноземних держав.

 Сума податку з іноземного доходу платника податку - резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку.

 

Декларування 2022. Яким чином податковий орган повідомляє платника податків про відмову у наданні податкової знижки?

Відповідно до п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених ПКУ.

Порядок застосування податкової знижки передбачений ст. 166 ПКУ.

На підставі даних, виключно зазначених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація), посадовими особами у приміщенні контролюючого органу проводиться камеральна перевірка.

Разом з тим, на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (п. 176.1 ст. 176 ПКУ).

Порядок проведення камеральної перевірки визначений ст. 76 ПКУ.

Пунктом 76.1 ст. 76 ПКУ передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.

Відповідно до п. 76.2 ст. 76 ПКУ порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 ПКУ.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ (п. 86.2 ст. 86 ПКУ).

Водночас на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податків зобов’язані пред’являти документи, пов’язані з виникненням права на отримання податкової знижки, та підтверджувати необхідними документами відомості зазначені у податковій декларації.

У разі ненадходження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту пояснень та документів, пов’язаних з виникненням права на отримання податкової знижки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення про проведення документальної позапланової перевірки відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПКУ, яке оформлюється наказом (п. 78.4 ст. 78 ПКУ).

При виявленні перевіркою факту заниження (завищення) суми податкового зобов’язання контролюючими органами направляється податкове повідомлення – рішення платникам податків, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків».

Таким чином, контролюючий орган повідомляє про відмову у наданні/зменшенні суми податкової знижки, визначеної платником у податковій декларації, шляхом вручення платнику податків акта перевірки у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ та податкового повідомлення – рішення.

 

Дохід, отриманий від продажу майнових прав, може бути зменшений. В якому випадку?

Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень»,   передбачені певні новації для фізичних осіб.

Зокрема, з поміж іншого передбачено, що дохід, отриманий платником податку на доходи фізичних осіб від продажу (відчуження) майнових прав чи отриманий у результаті виконання зобов’язання, право вимоги за яким було посвідчено відповідними майновими правами, може бути зменшений на вартість таких майнових прав, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9 прим.4 розділу XX Податкового кодексу України (п. 19 підрозділу 1 розділу ХХ ПКУ).

 

Щодо особливостей набуття або підтвердження юридичними особами статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2022 році

У 2022 році останнім днем для подання податкової звітності для набуття або підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи є 21.02.2022.

Підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є щорічним відповідно до вимог п. п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України.

Однією з умов набуття або підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи є подання сільськогосподарськими товаровиробниками повного переліку податкової звітності платника єдиного податку четвертої групи, а саме:

? загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи;

? звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи;

? відомостей про наявність земельних ділянок, які є невід’ємною частиною податкової декларації;

? розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

 

Про оподаткування доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції

Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ внесено зміни до Податкового кодексу України. Зокрема, щодо порядку оподаткування доходів отриманих від продажу власної сільськогосподарської продукції.

Так, з 01.01.2022 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, яка вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, для ведення:

? садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва;

? особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості).

Проте слід пам’ятати, що такі доходи не підлягатимуть оподаткуванню за умови, якщо їх сума сукупно за рік не перевищуватиме 12 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Якщо сума отриманого доходу перевищить зазначений розмір, платник податків зобов’язаний відобразити суму такого перевищення у складі загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за відповідний звітний рік та подати річну декларацію про майновий стан і доходи та самостійно сплатити суму податку.

 

Оновлено «Єдине вікно подання електронної звітності»

ДПС України на офіційному вебпорталі за посиланням https://tax.gov.ua/elektronna-zvitnist/spetsializovane-klientske-program/ оприлюднила оновлення до спеціалізованого клієнтського програмного забезпечення для формування та подання звітності до «Єдиного вікна подання електронної звітності» до версії 1.30.2.0 станом на 11.02.2022.

Цей комплект програмного забезпечення включає в себе зміни та доповнення з 31.12.2021 року по 11.02.2022 року включно та встановлюється тільки на релізи Системи версії 1.30.*

При цьому всі персональні довідники та налаштування користувача залишаються незмінними.

 Перелік змін та доповнень (версія 1.30.2.0) (станом на 11.02.2022):

 Додано нові версії документів:

У відповідності до форм, які опубліковано на сайті Державної служби статистики України (Держстат) додано нові версії документів:

S0702100 - 1-ЗЕЗ (буд) (річна) Розширений звіт про експорт – імпорт послуг з будівництва (наказ Держстату від 19.10.2021 р. № 261);

S1401117 - № 1-туризм (річна) Звіт про туристичну діяльність (наказ Держстату 22.06.2021 № 123);

S1401118 - № 1-туризм (річна) Звіт про туристичну діяльність (наказ Держстату 22.06.2021 № 123);

S2600316 - № 1-КЗР (річна) Звіт про діяльність колективного засобу розміщування (Наказ Держстату 25.06.2021 № 137);

S2702116 - № 50-сг (річна) Звіт про основні економічні показники роботи сільсько-господарських підприємств (наказ Держстату від 25.06.2021 № 157);

S2702214 - № 2-ферм (річна) Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) сільського господарства (наказ Держстату від 25.06.2021 № 157).

 

Плануєте отримати ліцензію на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів? Підготуйте документи

Для того, щоб отримати ліцензію на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів необхідно подати заяву суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Крім того, до заяви потрібно додати копії засновницьких документів, атестату виробництва, виданого центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства, а для малих виробництв виноробної продукції - зареєстрованої декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства (крім виробництва пального), договору з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності власної акредитованої лабораторії); документу, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Заяву про видачу ліцензії та копії документів можна подати різними способами: власноруч або уповноваженою особою заявника; в електронному вигляді або поштою рекомендованим листом.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Стаття 3 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями. 

 

Яка інформація зазначається у графі «Місце провадження господарської діяльності» заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, якщо платник єдиного податку планує здійснювати ЗЕД?

Відповідно до п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву про застосування спрощеної системи оподаткування.

Форма Заяви затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308.

У Заяві зазначаються обов’язкові відомості, зокрема, місце провадження господарської діяльності (п. 298.3 ст. 298 ПКУ).

Водночас відповідно до п. 298.5 ст. 298 ПКУ у разі зміни, зокрема, місця провадження господарської діяльності платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни подається Заява.

Платниками єдиного податку третьої групи у разі зміни місця провадження господарської діяльності Заява подається не пізніше останнього дня кварталу, в якому відбулися такі зміни (п. 298.6 ст. 298 ПКУ).

Відповідно до п. 299.7 ст. 299 ПКУ інформація щодо місця провадження господарської діяльності вноситься до реєстру платників єдиного податку.

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, яка планує здійснювати зовнішньоекономічну діяльність повинна у строки, встановлені ПКУ, подати Заяву з позначкою «Внесення змін».

При цьому у полі 6 «Місце провадження господарської діяльності», в якому повинна зазначатися інформація, зокрема щодо області, району, населеного пункту, вулиці, номеру будинку/офісу/квартири, індексу, така особа заповнює тільки графу «Область, район, населений пункт», в якій зазначається: «Виконання робіт чи надання послуг за межами України (експорт)» та/або «Поставка товарів за межами території України (експорт)». Інші графи поля 6 Заяви не заповнюються.

 

До уваги платників акцизного податку!

Нагадуємо, що пунктом 59 Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 1 січня 2022 року, внесено зміни до підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України  в частині збільшення ставок акцизного податку на спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво.

При цьому абзацом 6 пункту 1 Розділу ІІ Перехідних положень зазначеного Закону визначено, що зміни до підпункту 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 Кодексу, щодо ставок акцизного податку на алкогольні напої, набирають чинності з першого числа третього місяця з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, з 1 січня 2022 року збільшені ставки акцизного податку застосовуються лише для спирту, а для алкогольних напоїв, у тому числі пива – з 1 березня 2022 року.

Суб’єкти господарювання, які є виробниками спирту етилового, при реєстрації заявки на поповнення обсягів залишку спирту етилового в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, починаючи з 01.01.2022 року, застосовують ставку акцизного податку встановлену на дату реалізації спирту етилового (пункт «є» підпункту 232.4.1 пункту 232.4 статті 232 Кодексу), тобто у розмірі 133,31 грн за 1 літр 100-відс. спирту, за якою також здійснюють облік податкових пільг з операцій, що звільняються від оподаткування або оподатковується за нульовою ставкою акцизного податку.

Виробники алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий, сплачують акцизний податок або подають контролюючому органу за своїм місцезнаходженням до отримання з акцизного складу спирту етилового податковий вексель, за ставками для цієї продукції, що діють до 1 березня 2022 року.

 

Зміни, внесені Законом №1914 в частині погашення податкового боргу

Положеннями Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» внесено зміни, зокрема, до пункту 95.5 Податкового кодексу України. Відповідно до цих змін керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу зможе приймати рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу платника податків без обмеження по сумі такого боргу.

Основною умовою для застосування позасудової процедури стягнення є виникнення податкового боргу в результаті несплати платником податків самостійно задекларованих грошових (податкових) зобов’язань, які є узгодженими, не підлягають оскарженню та повинні бути самостійно сплаченими платником або погашеними за допомогою органу стягнення.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу за таких умов:

податковий борг виник в результаті несплати самостійно задекларованих платником податків сум (без обмежень по сумі);

не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов’язання;

відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, та або бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У разі наявності непогашеного зобов’язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, рішення про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов’язання держави.

Стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, що виник в результаті донарахованих за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов’язань, здійснюється, як і раніше, на підставі рішення суду.

 

Чи обов’язково отримувати витяг з реєстру платників ПДВ?

Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» скасовано такі документи, як свідоцтво про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та свідоцтво про реєстрацію як суб’єкта спеціального режиму оподаткування, та надано право платникам податку на додану вартість за їх запитом отримувати витяги із реєстру платників податку на додану вартість в контролюючих органах.

Оскільки отримання витягів з реєстру платників податку на додану вартість не є обов’язковим для платників, контролюючі органи не мають підстав вимагати їх у платників.

Підтвердженням факту реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість є наявність інформації про таку реєстрацію на офіційному вебпорталі ДПС, яка оновлюється щоденно.

 

Головне управління ДПС у Запорізькій області

Оподаткування елітних авто залучило до бюджетів запорізьких громад 687 тисяч гривень

З початку року до місцевих бюджетів регіону сплачено понад 687 тисяч гривень транспортного податку. Як повідомив начальник Головного управління ДПС у Запорізькій області Роман Афонов, від власників авто-юридичних осіб надійшло 641,5 тисячі гривень, від фізичних осіб – майже 46 тисяч гривень.

Більшу частину надходжень забезпечили платники м. Запоріжжя, які перерахували 357 тисяч гривень. Оріхівські та гуляйпільські автолюбителі спрямували до скарбниць 100 тисяч гривень, пологівські, більмацькі та розівські – 57 тисяч гривень, бердянські і приморські – 54 тисячі гривень, мелітопольські та веселівські – 36 тисяч гривень, василівські та михайлівські – 35 тисяч гривень тощо.

Всього в регіоні нараховується 134 компанії і організації та 61 фізична особа, які мають у власності елітні автівки, які підлягають оподаткуванню.

Нагадаємо, у лютому для юридичних осіб останній день подання податкової декларації з транспортного податку на 2022 рік припадає на 21 число.

Зазначимо, транспортний податок сплачується за легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринковою вартістю понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати. У 2021 році – це 2 мільйони 250 тисяч гривень, а у 2022 році – 2 мільйони 437,5 тисячі гривень.

Більше інформації про перелік таких транспортних засобів – на сайті Міністерства економіки України: http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA.

Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу "InfoTAX".

 

Від продажу підакцизних товарів запорізькі скарбниці отримали понад тридцять мільйонів гривень

За перший місяць року продавці підакцизних товарів поповнили місцеві бюджети регіону на 31 мільйон 200 тисяч гривень. Сплачена сума акцизного податку на 4,2 мільйона гривень або на 15,5 відсотка перевищила січневі надходження минулого року. Про це повідомив начальник Головного управління ДПС у Запорізькій області Роман Афонов.

З початку року підприємцям та компаніям видано 541 ліцензію на здійснення торгівлі підакцизною продукцією, зокрема, 223 – на роздрібну реалізацію алкогольних напоїв, 229 – для продажу тютюнових виробів, 52 – пива, 19 – сидру тощо. Крім того, продовжено термін дії 1019 ліцензій та анульовано 205 дозволів. Загальна кількість діючих ліцензій склала 10,5 тисячі.

У січні фахівці служби провели 115 контрольних заходів серед суб'єктів господарювання, які торгують підакцизними товарами. За виявлені порушення відповідно до вимог законодавства застосовані штрафні санкції на суму 439 тисяч гривень.

Нагадаємо, останній день подання податкової декларації акцизного податку за січень 2022 року – 21 лютого. Бланки податкової звітності можна переглянути та завантажити у відкритій частині Електронного кабінету платника за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/form.

 

Запорізькі компанії і установи перерахували до державної скарбниці 14 мільйонів гривень податку на прибуток

У січні надходження податку на прибуток до державного бюджету від запорізьких підприємств перевищили 14 мільйонів гривень.

Як повідомив начальник Головного управління ДПС у Запорізькій області Роман Афонов, більшу частину від загальної суми направили до скарбниці компанії, установи і організації м. Запоріжжя – 9,4 мільйона гривень. Бердянські і приморські платники забезпечили 1,3 мільйона гривень, вільнянські та новомиколаївські – 1,1 мільйона гривень, мелітопольські і веселівські – понад мільйон гривень, якимівські та приазовські – 338 тисяч гривень, Запорізького району – 386 тисяч гривень тощо.

На даний час в регіоні нараховуються близько 600 платників податку на прибуток.

Нагадаємо, сьогодні, 21 лютого – останній день сплати податку на прибуток підприємств за угодою про розподіл продукції за IV квартал 2021 року.

Також зазначимо, що платники податку на прибуток можуть стати резидентами Дія Сіті. Заява про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах подається юридичною особою за своєю податковою адресою засобами електронного зв’язку в електронній формі (у тому числі до уповноваженого органу під час звернення про набуття статусу резидента Дія Сіті у порядку, встановленому Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні") з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Відповідна заява подається до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Резидент Дія Сіті вважається платником податку на особливих умовах з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому до контролюючого органу подана відповідна заява. Перехід можна здійснити один раз протягом календарного року.

Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу "InfoTAX".

 

Пільгові ставки ПДВ: у Запоріжжі триває експертне обговорення

Реалізація законодавчих ініціатив щодо зниження ставки податку на додану вартість на продукти харчування стала предметом обговорення на засіданні круглого столу, який сьогодні відбувся у Запоріжжі. У заході, організованому Агенцією регіонального розвитку Запорізької області, взяли участь керівництво Запорізької обласної ради, представники Запорізької облдержадміністрації, податкової служби, депутати місцевих рад, профільні експерти та підприємці. Позицію органів ДПС представляла в. о. начальника управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Запорізькій області Олена Ганіцька.

У рамках круглого столу учасники розглянули механізми запобігання зростанню цін на харчові продукти та захисту вітчизняних виробників. Під час дискусії обговорили проекти змін до законодавства, які можуть вплинути на споживчі ціни, збереження конкурентоспроможності агропродовольства в умовах запровадження на території Європейського Союзу пільгової ставки ПДВ на продукти харчування з другого півріччя.

Представники влади і бізнесу також проаналізували напрацьовані зміни до законодавства, зокрема, вплив зниження ставки податку на вітчизняні продукти на збалансованість доходів бюджету.

 

Запорізькі підприємства за користування надрами сплатили 581 тисячу гривень

З початку року добувні компанії регіону перерахували до бюджетів усіх рівнів 581 тисячу гривень рентної плати за користування надрами. Як повідомив начальник Головного управління ДПС у Запорізькій області Роман Афонов, до державного бюджету спрямовано 393,5 тисячі гривень, до місцевих скарбниць – понад 187 тисяч гривень.

Найбільші платежі забезпечили підприємства м. Запоріжжя – 252 тисячі гривень, токмацькі і чернігівські платники направили до бюджетів 150 тисяч гривень, бердянські та приморські – 43 тисячі гривень, пологівські, більмацькі та розівські – 35 тисяч гривень.

Всього на території регіону нараховується 579 суб'єктів господарювання, які здійснюють видобуток корисних копалин або використовують ділянки надр для зберігання природного газу, нафти, газоподібних та інших рідких нафтопродуктів, витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції, вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин, зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів тощо.

Нагадаємо, базовий звітний період для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (за винятком рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану дорівнює календарному кварталу.

 Сума податкових зобов'язань, визначена у декларації за звітний квартал, сплачується до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку її подання.

Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу "InfoTAX".

 

Надходження туристичного збору в Запорізькому регіоні зросли на 22 відсотки

У січні до місцевих бюджетів регіону надійшло майже 120 тисяч гривень туристичного збору, що на 22 відсотки більше, ніж за перший місяць минулого року.

Як повідомив начальник Головного управління ДПС у Запорізькій області Роман Афонов, суб'єкти господарювання-юридичні особи сплатили 52 тисячі гривень, фізичні особи – 68 тисяч гривень.

Найбільші платежі з початку року спрямовано до скарбниць м. Запоріжжя – 88 тисяч гривень та Бердянського району – 14 тисяч гривень.

Всього на території регіону зареєстровано 918 платників туристичного збору.

Нагадаємо, ставки платежу встановлюють органи місцевого самоврядування відповідними рішеннями. При цьому розмір збору за одну добу розміщення однієї особи не може перевищувати 0,5 відсотка від мінімальної заробітної плати для внутрішнього туризму та до 5 відсотків – для в'їзного туризму. Базою справляння збору є загальна кількість діб тимчасового розміщення у місцях проживання.

Податкові агенти сплачують збір за своїм місцезнаходженням щоквартально, у визначений для квартального періоду строк та відповідно до податкової декларації за звітний квартал, або авансовими внесками до 30 числа кожного місяця (у лютому – до 28 числа) на підставі рішень місцевих рад. У разі сплати щомісячних авансових внесків, ці суми відображаються у податковій декларації за звітний квартал. При цьому остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується податковими агентами у строки, визначені для квартального звітного періоду.

Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу "InfoTAX".


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій

Зареєструватись можна буде лише після того, як громада підключить на сайт систему електронної ідентифікації. Наразі очікуємо підключення до ID.gov.ua. Вибачте за тимчасові незручності

Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь