Бердянська державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Запорізькій області повідомляє
Платники податків Бердянського району спрямували до держбюджету 693 мільйона гривень
За 2021 рік від платників Андрівської, Андріївської, Бердянської, Берестівської, Осипенківської, Приморської, Коларівської територіальних громад до державного бюджету надійшло 692,9 мільйона гривень податків і зборів.
Як зазначила начальниця Бердянського відділу камеральних перевірок Головного управління ДПС у Запорізькій області Оксана Федорова, це на 86,4 мільйона більше, ніж за 2020 рік.
Найбільше платники перерахували податку на додану вартість – 339,4 мільйона гривень, що на 2,0 мільйона більше, ніж торік.
Податку на доходи фізичних осіб за 2021 рік сплачено 201,8 мільйонів, це на 38,2 мільйона перевищує рівень надходжень 2020 року.
Підприємства забезпечили 78,2 мільйона гривень податку на прибуток.
Крім того, надійшло 5,6 мільйона гривень рентної плати та плати за використання інших природніх ресурсів, зростання до минулорічних показників – на 12,8 відсотка, або на 3,0 мільйона.
Також, з доходів платників Бердянська та Приморська до бюджету направлено 60,2 млн гривень військового збору. Показники відрахувань на потреби армії зросли, порівняно з 2020 роком, на 12,8 млн гривень.
Одноразове (спеціальне) добровільне декларування
Триває кампанія одноразового (спеціального) добровільного декларування
Державна податкова служба України нагадує, що триває кампанія одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб.
1 березня 2022 року завершується період одноразового (спеціального) декларування іноземних активів за пільговою ставкою 7 %.
У подальшому, до завершення кампанії одноразового (спеціального) добровільного декларування, іноземні активи можливо задекларувати за ставкою 9 %.
Чи може ФО, яка має у власності активи, що розміщенні за межами території України, надати документи, які є обов’язковими при поданні одноразової (спеціальної) добровільної декларації (далі – Декларація), наступного дня після подання такої Декларації?
Відповідно до п. 6 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) декларант, який має намір скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням щодо належних йому активів фізичної особи, протягом визначеного підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування має право добровільно подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, одноразову (спеціальну) добровільну декларацію (далі – Декларація) в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Перелік об’єктів одноразового (спеціального) добровільного декларування визначено п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
При цьому визначення бази для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування передбачено п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Разом з тим, для об’єктів декларування, визначених п.п. «а» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ декларант зобов’язаний документально підтвердити грошову вартість таких об’єктів для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування шляхом додання до Декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування (п.п. 7.1 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Крім того, для об’єктів декларування, визначених п.п. «б» – «е» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, декларант зобов’язаний документально підтвердити вартість об’єктів декларування шляхом додання до Декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі якщо такі об’єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України (п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Таким чином, фізична особа, яка має у власності активи, що розміщенні за межами території України, та виявила бажання подати Декларацію, зобов’язана додати обов’язкові документи одночасно з поданням Декларації.
Одноразове (спеціальне) добровільне декларування: об’єкти, придбані за рахунок оподатковуваних коштів та коштів, з яких не сплачено податки
Об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути визначені п.п. 14.1.280 і 14.1.281 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, зокрема нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості) (п.п. «б» п. 4 підрозд. 94 розд. XX ПКУ).
Згідно з п.п. 6.1 п. 6 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ одноразова (спеціальна) добровільна декларація – це декларація, в якій відображається, зокрема така інформація (дані):
- відомості про об’єкти декларування, визначені пп. «б» – «е» п. 4 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ, із зазначенням інформації, що дає змогу їх ідентифікувати, зокрема про їх місцезнаходження або місце зберігання (крім предметів мистецтва та антикваріату, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних виробів, банківських металів, які не розміщені на рахунках, пам’ятних банкнот та монет тощо), вид, назву, рік виробництва (випуску) тощо;
- самостійно визначена декларантом у національній валюті база для нарахування збору. До декларації декларант зобов’язаний додати копії документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі місцезнаходження (реєстрації) активу фізичної особи за межами України та/або у разі декларування валютних цінностей, розміщених на рахунках у банках в Україні, та прав грошової вимоги, визначених п.п. «а» п. 4 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ.
Крім того, для об’єктів декларування, визначених підпунктами «б» – «е» п. 4 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ, база для нарахування збору визначається, зокрема, але не виключно, як:
- витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;
- вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів.
Отже, у разі якщо фізична особа має у власності об’єкт нерухомого майна, який був набутий (збудований) як за рахунок коштів, з яких були сплачені податки так і за рахунок коштів, з яких податки не були сплачені, то у одноразовій (спеціальній) добровільній декларації відображається сума витрат або оціночна вартість такого об’єкта нерухомого майна в частині коштів, з яких не були сплачені податки.
Одноразове (спеціальне) добровільне декларування: чи зазначаються доходи стосовно яких розпочато досудове розслідування або судове провадження?
Пунктом 5 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ визначено, що об’єктами декларування не можуть бути, зокрема:
а) активи фізичної особи, одержані (набуті) декларантом внаслідок вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, крім кримінальних правопорушень або інших порушень законодавства, пов’язаних із:
ухиленням від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);
ухиленням від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
порушеннями у сфері валютного законодавства;
порушеннями у сфері захисту економічної конкуренції в частині порушення, передбаченого п. 12 ст. 50 Закону України від 11.01.2001 №2210-III «Про захист економічної конкуренції» із змінами та доповненнями;
б) активи фізичної особи, які належать декларанту, стосовно якого розпочато досудове розслідування або судове провадження щодо таких активів за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 212, 2121, а так само ст. 366 (щодо документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів (обов’язкових платежів), ст. 367 (якщо кримінальне правопорушення пов’язане з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ;
Отже, не є базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування активи, одержані (набуті) за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні, з яких не було сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори в періоди до 01 січня 2021 року щодо яких розпочато досудове розслідування або судове провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 212, 2121, а так само ст. 366 (щодо документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів (обов’язкових платежів), ст. 367 (якщо кримінальне правопорушення пов’язане з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) ККУ.
Водночас, якщо фізична особа має активи одержані (набуті) за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні, з яких не було сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори в періоди до 01 січня 2021 року, та щодо таких активів не розпочато досудове розслідування або судове провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 212, 2121, а так само ст. 366 (щодо документів податкової та/або фінансової звітності, митних декларацій, податкових накладних, первинних документів, іншої звітності з податків, зборів (обов’язкових платежів), ст. 367 (якщо кримінальне правопорушення пов’язане з порушенням вимог податкового, митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи) ККУ, то така особа може самостійно прийняти рішення щодо подання Декларації.
Одноразове (спеціальне) добровільне декларування: ставка збору при придбанні державних облігацій
Сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування щодо задекларованих об’єктів визначається шляхом застосування до бази, визначеної згідно з п. 7 підрозд. 94 розд. XX ПКУ, ставки 2,5% щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 01.09.2021р. до 31.08.202р. до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації (п.п. 8.3 п. 8 підрозд. 94 розд. XX ПКУ).
Як альтернативу платник податків може обрати ставку 3% із сплатою податкового зобов’язання трьома рівними частинами щорічно.
Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України від 23.02.2006 № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (у редакції від 19.06.2020 № 738-IX) державні облігації України можуть бути:
довгостроковими – із строком обігу понад п’ять років;
середньостроковими – із строком обігу від одного до п’яти років;
короткостроковими – із строком обігу до одного року.
Державні облігації України поділяються на облігації внутрішньої державної позики України та облігації зовнішніх державних позик України.
Отже, при придбанні декларантом середньострокових та/або довгострокових державних облігацій України без права дострокового погашення, у період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання Декларації, застосовується ставка Збору у розмірі 2,5%.
Одноразове (спеціальне) добровільне декларування: які доходи вважаються такими, з яких не були сплачені податки?
Одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року (п. 1 підрозд. 94 розд. ХХ «ПКУ).
Отже, доходами з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори, з метою подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, вважаються доходи, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні, однак згідно даних контролюючих органів повнота сплати податків і зборів з них не підтверджена.
Такими доходами можуть бути, але не виключно, заробітна плата (винагорода), отримана працівниками в «конвертах», іноземні доходи, доходи фізичної особи, отримані від здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності без державної реєстрації її як фізичної особи – підприємця, без взяття на податковий облік, або без одержання ліцензії, дозволу чи іншого дозвільного документа для провадження певних видів господарської діяльності, незадекларовані доходи у вигляді спадщини, подарунків, отримані не від фізичних осіб першого, другого ступеня споріднення, орендної плати, доходи від продажу рухомого та нерухомого майна, прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав тощо.
Одноразове (спеціальне) добровільне декларування: визначення витрат на придбання предметів мистецтва та антикваріату
Об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування можуть бути активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності і знаходяться на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, зокрема, предмети мистецтва та антикваріату, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні вироби тощо.
Для зазначених об’єктів декларування база для нарахування збору визначається, зокрема, як:
- витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;
- вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінка щодо об’єкта декларування проводиться відповідно до законодавства країни, де знаходиться такий актив. Вартість активів, визначена в іноземній валюті, відображається в Декларації у гривні за офіційним курсом національної валюти, встановленим НБУ станом на дату подання Декларації (п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ).
За власним бажанням декларанта для рухомого майна (крім дорогоцінних металів, транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, витворів мистецтва, дорогоцінного каміння (у тому числі органогенного утворення) та виробів з них) базою для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування може бути самостійно визначена декларантом вартість об’єктів декларування, які знаходяться (зареєстровані) на території України.
Декларант зобов’язаний документально підтвердити вартість об’єктів декларування шляхом додання до Декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі якщо такі об’єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України.
Документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання іншого цінного рухомого майна (предметів мистецтва та антикваріату, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних виробів тощо), з метою заповнення розд. VII «Рухоме майно, крім транспортних засобів» Декларації мають бути документи, що засвідчують факт здійснення розрахункових операцій, або оцінка зазначених активів.
Роз’яснення законодавства
Про деклараційну кампанію - 2021
Бердянська ДПІ звертає увагу платників, що з початку 2022 року стартує кампанія декларування громадянами доходів, одержаних протягом 2021 року.
Обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи виключно:
- від податкових агентів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
- виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених ІV розділом ПКУ;
- від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до розділу IV ПКУ не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів був сплачений податок відповідно до розділу IV ПКУ;
- у вигляді об'єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПКУ.
Увага! За вибором платника податків декларація подається за місцем своєї податкової адреси особисто або уповноваженою на це особою; поштою або засобами електронного зв’язку.
Оподаткування доходів у вигляді спадщини
Об’єкти спадщини (дарування) оподатковуються:
за нульовою ставкою:
а) об’єкти спадщини, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого (батьки, чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі всиновлені) та другого ступенів споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері й з боку батька, онуки такої фізичної особи);
б) вартість об’єктів нерухомого та рухомого майна, готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, що успадковується особою, яка є особою з інвалідністю I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість об'єктів нерухомого та рухомого майна, що успадковуються дитиною з інвалідністю;
в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов’язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992-1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем;
за ставкою 5 відсотків – вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення;
за ставкою 18 відсотків – вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.
Доходи отримані у вигляді вартості успадкованого (подарованого) майна у межах, що підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (крім тих, що оподатковуються за нульовою ставкою) підлягають оподаткуванню і військовим збором.
До уваги ФОП – платників єдиного податку!
У 2022 році фізичні особи – платники єдиного податку першої – третьої груп подають податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця (далі – податкова декларація) за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2020 № 752), у складі якої заповнюється (у разі виникнення такого обов’язку) додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску».
Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси в один із таких способів (у спосіб за вибором платника податків): особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Податкова декларація за звітний 2021 рік подається ФОП – платниками єдиного податку першої – другої групи до 01.03.2022 (включно), третьої групи – до 09.02.2022 (включно).
Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи – підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ. При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними главою 1 розділу XIV ПКУ, авансові внески, встановлені п. 295.1 ст. 295 цього ПКУ. Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов’язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.
Фізичні особи – платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:
1) щомісячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 ПКУ;
2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;
3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відс. (у разі перевищення обсягу доходу) (п.п. 296.5.2 п. 296.5 ст. 296 ПКУ).
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці) у податковій декларації окремо відображають:
1) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;
2) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відс. (у разі перевищення обсягу доходу) (п.п. 296.5.3 п. 296.5 ст. 296 ПКУ).
Податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 ст. 296 ПКУ.
Звертаємо увагу, що згідно зі ст. 47 ПКУ відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть, зокрема, фізичні особи – платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом.
Додатково нагадуємо, що «Електронний кабінет» забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом заповнення, перевірки та подання податкових декларацій, звітності до контролюючого органу».
Які дані необхідно зазначити у вікні «локальний номер» розділу 4 заяви за формою № 1-ПРРО?
Відповідно до п. 3 розд. II Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» (далі – Порядок) для реєстрації програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – ПРРО) складається заява про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (далі – реєстраційна заява за ф. № 1-ПРРО) за ідентифікатором форми J/F 1316604 (додаток 1 до Порядку). Реєстраційна заява за ф. № 1-ПРРО в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів подається до фіскального сервера засобами Електронного кабінету (портального рішення для користувачів або програмного інтерфейсу (API)) або засобами телекомунікацій.
У заяві зазначається локальний номер ПРРО, який присвоюється такому ПРРО суб’єктом господарювання. Локальний номер ПРРО становить числовий номер, він є унікальним серед номерів, що присвоюються суб’єктом господарювання у довільному порядку ПРРО для його реєстрації та застосування у відповідній господарській одиниці.
Локальний номер ПРРО зберігається за ПРРО до дати скасування реєстрації ПРРО.
Отже, у вікні «локальний номер» розд. 4 реєстраційної заяви за ф. № 1-ПРРО зазначається унікальний числовий номер, що присвоюються суб’єктом господарювання у довільному порядку.
Про оподатковуються ПДФО виграшів та призів
Відповідно до п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) включаються, зокрема, доходи у вигляді виграшів, призів.
Доходи у вигляді виграшів, призів оподатковуються відповідно до норм п. 170.6 ст. 170 ПКУ.
Податковим агентом платника податку під час нарахування (виплати, надання) на його користь доходу у вигляді виграшів (призів) у лотерею чи в інші розіграші, у букмекерському парі, у парі тоталізатора, призів та виграшів у грошовій формі, одержаних за перемогу та/або участь в аматорських спортивних змаганнях, у тому числі у більярдному спорті, є особа, яка здійснює таке нарахування (виплату) (п.п. 170.6.1 п. 170.6. ст. 170 ПКУ).
Відповідно до п.п. 170.6.2 п. 170.6 ст. 170 ПКУ податковим агентом – оператором лотереї у строки, визначені ПКУ для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума ПДФО, нарахованого за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відсотків), із загальної суми виграшів (призів), виплачених за податковий (звітний) місяць гравцям у лотерею.
Крім того, податкові агенти – оператори лотереї у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок), подання якого передбачено п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, відображають загальну суму нарахованих (виплачених) у звітному податковому періоді доходів у вигляді виграшів (призів) та загальну суму утриманого з них податку. При цьому у Розрахунку не зазначається інформація про суми окремого виграшу, суми нарахованого на нього податку, а також відомості про фізичну особу – платника податку, яка одержала дохід у вигляді виграшу (призу).
Оподаткування доходів у вигляді виграшів та призів, інших, ніж виграш (приз) у лотерею, здійснюється у загальному порядку, встановленому ПКУ для доходів, що остаточно оподатковуються під час їх нарахування, за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відс.) (п.п. 170.6.3 п. 170.6 ст. 170 ПКУ).
Під час нарахування (виплати) доходів у вигляді виграшів у лотерею або в інших розіграшах, які передбачають попереднє придбання платником податку права на участь у таких лотереях чи розіграшах, не беруться до уваги витрати платника податку у зв’язку з отриманням такого доходу (п.п 170.6.4 п. 170.6. ст. 170 ПКУ).
Доходи, зазначені у п. 170.6 ст. 170 ПКУ, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок (п.п. 170.6.5 п. 170.6. ст. 170 ПКУ).
Чи враховує ФОП – платник єдиного податку до загальної кількості осіб, що перебувають з ним в трудових відносинах, працівників, яких залучає до виконання робіт по цивільно-правових договорах?
Пунктом 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що однією з умов застосування спрощеної системи оподаткування для фізичної особи – підприємця (ФОП) є:
- для платників єдиного податку першої групи – невикористання праці найманих осіб;
- для платників єдиного податку другої групи – невикористання праці найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- для платників єдиного податку третьої групи – невикористання праці найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;
- для платників єдиного податку четвертої групи (сільськогосподарські товаровиробники) – невикористання праці найманих осіб. Членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини другої ст. 3 Сімейного кодексу України.
У разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, такі платники єдиного податку зобов’язані з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення, перейти на сплату інших податків і зборів (п.п. 6 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).
Статтею 46 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці.
Договори з громадянами на використання їх праці укладаються за трудовими або цивільно-правовими договорами.
Згідно зі ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) – це угода між громадянином і підприємством або підприємцем, предметом якої є виконання фізичною особою певної роботи, спрямованої на досягнення конкретного результату.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша ст. 837 ЦКУ).
Тобто за договорами підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється виплата винагороди.
Враховуючи зазначене, якщо ФОП – платник єдиного податку укладає договір, який передбачає оплату процесу праці, тобто містить ознаки трудового договору, то такий платник єдиного податку враховує працівників, яких залучає за таким договором, до загальної кількості осіб, що перебувають з ним в трудових відносинах.
Якщо укладений договір відповідає нормам договору підряду, то ФОП – платник єдиного податку не враховує працівників, яких залучає за таким договором, до загальної кількості осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах.
Про оподаткування доходу, отриманого фізичною особою – підприємцем від видів діяльності, що не зазначені в реєстраційних даних платника податку
Пунктом 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що у разі якщо фізична особа – підприємець (далі – ФОП) отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб.
Під час нарахування (виплати) ФОП доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо ФОП, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до п.п. 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (п. 177.8 ст. 177 ПКУ).
Закон України № 1914: новації для фізичних осіб на спрощеній системі оподаткування
Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема для фізичних осіб – платників єдиного податку.
Так, встановлено, що фізичні особи – підприємці, які надають послуги з надання доступу до мережі Інтернет, належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
Уточнено умови обрання фізичною особою – підприємцем четвертої групи платників єдиного податку. Такі платники мають здійснювати діяльність на сільськогосподарських угіддях та/або землях водного фонду площею не менше 0,5 га, але не більше
Для платників єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які є платниками податку на додану вартість, встановлюється типова форма обліку доходів і витрат.
Податкове зобов’язання для власників, орендарів, користувачів земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, буде визначатись як позитивна різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок. Фізичні особи – підприємці розраховуватимуть її самостійно у складі окремого додатку до декларації з єдиного податку.
Внесені зміни до переліку умов проведення розрахункових операцій без застосування РРО/програмних РРО
01 січня 2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2021 року № 1359 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 р. № 1336» (далі – Постанова № 1359).
Постановою № 1359 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Постанова № 1336).
Нагадаємо, що у статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон) визначено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (програмні РРО) з використанням розрахункових книжок (далі – РК) та книг обліку розрахункових операцій (далі – КОРО), а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування РРО та/або програмних РРО є обов’язковим.
Зміни до Постанови № 1336, зокрема, передбачають:
а) звільнення від обов’язкового застосування РРО та/або програмних РРО фізичних oci6 – підприємців – платників єдиного податку другої – четвертої груп, які здійснюють роздрібну торгівлю на території села товарами (крім підакцизних товарів) за умови не перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій (167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів)).
Вищезазначена норма не застосовується за наявності хоча б однієї з таких умов:
- така роздрібна торгівля здійснюється в торгівельному об’єкті, в якому також здійснюється торгівля підакцизними товарами;
- такими фізичними особами – підприємцями також здійснюється дистанційна торгівля, зокрема через Інтернет;
- сільськими радами та радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом, прийнято рішення про обов’язкове застосування на території села РРО та/або програмних РРО;
б) виключення із переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО та/або програмних РРО з використанням РК та КОРО таких форм діяльності, як:
- надання побутових послуг хімічного чищення;
- страхування майнових та особистих ризиків фізичних осіб, яке проводиться страховими агентами за межами приміщення страховика;
- організація прийому та обслуговування туристів в Україні, розрахунки за які проводяться у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків), а також надання туристичних та екскурсійних послуг за умови проведення розрахунків за межами стаціонарних приміщень суб’єктів туристичної та екскурсійної діяльності.
Про відповідальність за незастосування РРО/програмних РРО
Бердянська ДПІ нагадує, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (програмні РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами (далі – Закон № 265). Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідальність суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за порушення вимог Закону № 265 визначається розділом V цього Закону.
Так, згідно з п. 1 ст. 17 розділу V Закону № 265 у разі встановлення в ході перевірки, зокрема, факту не проведення розрахункових операцій через РРО та/або програмні РРО з фіскальним режимом роботи до такого суб’єкта господарювання за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
- 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;
- 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.
Слід зазначити, що відповідно до п. 11 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 265 тимчасово, до 01 січня 2022 року, санкції, визначені пунктом 1 статті 17 цього Закону, застосовувались у таких розмірах:
- 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;
50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення.
Платникам ПДВ: новації щодо оподаткування операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам
Законом України від 03.06. 2021р. № 1525-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам», доповнено ПКУ ст. 2081, норми якої набирають чинності з 1 січня 2022 року.
ДПС видало Інформаційний лист № 26 «Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам».
Інформаційним листом № 26 роз’яснено:
- що включає в себе термін «Електронні послуги»;
- яка ставка податку застосовується до операцій з постачання нерезидентами електронних послуг;
- хто вважається платником ПДВ за операціями з постачання електронних послуг;
- як визначається місце постачання електронних послуг;
- як відбуватиметься взаємодія особи-нерезидента з податковими органами в Україні;
- за яких умов особа-нерезидент, яка постачає фізичним особам електронні послуги, місце постачання яких розташоване на митній території України, зобов?язана зареєструватися платником ПДВ тощо.
З Інформаційним листом № 26 можна ознайомитись за посиланням: https://tax.gov.ua/broshuri-ta-listivki/537580.html
Облік товарних запасів: нові правила для ФОП з 26.11.2021 року
Наказом МФУ № 496 від 03.09.2021 затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку.
Наказ набрав чинності з 26 листопада 2021 року (через 10 днів з дня його офіційного опублікування).
Порядок №496 визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону про РРО зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Форма ведення обліку товарних запасів визначена додатком до Порядку № 496.
Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами).
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором у паперовій або в електронній формі.
Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.
Для ФОП, в яких виникає обов'язок щодо ведення обліку товарних запасів, перший запис має відображати інформацію про залишки наявних товарів на дату набуття ним обов'язку щодо ведення такого обліку.
Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.
Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.
У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Пальне для власного споживання: аспекти обліку
Відповідно до п.п. 230.1.3 ст. 230 ПКУ суб'єкти господарювання - розпорядники акцизних складів, що використовують пальне для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, на кожному акцизному складі зобов’язані:
- формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць,
- та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15 С.
Дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до податкового органу, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця.
Суб’єкт господарювання, що отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) не може надавати послуги зі зберігання пального іншим особам, оскільки Законом України №481 визначено, що місце зберігання пального – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції при наданні послуг із зберігання пального іншим суб'єктам господарювання та/або реалізації пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР - в сумі 500 тис. гривень.
Такий штраф визначений ст. 17 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Обов’язковість РРО при реалізації технічно складних побутових товарів
Нагадуємо, що реєстрація та застосування суб’єктами господарювання, що здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, реєстраторів розрахункових операцій або програмних РРО при проведенні реалізації товарів за готівку, обов’язкове.
Термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» визначено в ст.1 Закону 1023 – непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інше), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.
Постановою №231 затверджено перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту(обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування РРО, який містить вісім груп товарів.
Також зазначимо, що цей перелік не передбачає винятків щодо можливості незастосування РРО для техніки, яка була раніше у використанні.
З 1 січня 2022 року згідно норм Закону України №265/95 ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року (із змінами та доповненнями) до суб’єктів господарювання, які при реалізації технічно складних побутових товарів не використовують РРО/ПРРО, застосовуються штрафні фінансові санкції в розмірі 100% реалізованого товару без РРО/ПРРО в перший раз, та 150% за всі наступні розрахункові операції.
Застосування РРО: як визначити, що продукція є власного виробництва?
Реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються:
- при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб'єкта господарювання (ст. 9 Закону № 265).
Продукцією власного виробництва визнається продукція, яка була вироблена або піддана достатній переробці чи обробці підприємством з використанням власного або орендованого майна (п. 2 Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями, затвердженого постановою КМУ від 05.09.96 №1061 "Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями").
Крім того, п. 4 Порядку №1061 визначено, що переробка чи обробка продукції підприємством визнається достатньою:
- якщо виготовлена продукція класифікується в іншій тарифній позиції (на рівні перших чотирьох знаків цифрового коду Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності), ніж вироби і матеріали, придбані підприємством і використані ним для виготовлення цієї продукції,
- або частка добавленої вартості продукції під час її переробки чи обробки становить не менш як 50%, якщо інше не передбачено законодавством. При цьому добавленою вартістю є різниця між собівартістю продукції та вартістю використаних матеріалів, сировини, комплектуючих.
Програмні РРО: спрощення ведення готівкових операцій
з 1 січня 2022 року вступають у дію норми законодавства щодо розширення сфери застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Державна податкова служба України створила та запустила спеціальне безкоштовне програмне забезпечення, яке перетворює будь-який гаджет з Windows або Android на програмний РРО. Також за підтримки EU Public Finance Management Support Programme for Ukraine буде розроблена версія для iOS та веб-версія і суттєво оновиться вже існуюче забезпечення для інших платформ.
Суб’єкт господарювання самостійно вирішує, який вид РРО використовувати – апаратний РРО чи користуватись ПРРО, встановлюючи безкоштовне програмне рішення ДПС. Можна користуватися відповідним API, розміщеним на вебпорталі ДПС, і модифікувати ПРРО під потреби своєї компанії.
Так само підприємець може паралельно використовувати на різних господарських об’єктах РРО та ПРРО.
ПРРО значно спрощує ведення готівкових операцій, адже вся звітність відправляється до ДПС автоматично: за допомогою смартфону зі встановленою спеціальною програмою можна, наприклад, відкрити зміну, внести розмінну монету, формувати чеки та підсумкові звіти (X- та Z-звіти). При цьому кожен створений чек буде реєструватися фіскальним сервером ДПС.
При використанні ПРРО можливо видавати як паперовий, так і електронний чек. Крім того, чек можна перевірити в Електронному кабінеті:
Ще більше інформації щодо ПРРО можна отримати на веб-сайті ДПС за посиланням: https://tax.gov.ua/baneryi/programni-rro/
Чи можуть ФОП – платники ЄП другої – четвертої груп здійснювати торгівлю без РРО на території села?
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 затверджений Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (далі – Перелік).
Пунктом 1 Переліку встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності у тому числі фізичні особи – підприємці, які сплачують єдиний податок, мають право здійснювати розрахунки без застосування РРО та/або ПРРО з використанням РК та КОРО при здійсненні роздрібної торгівлі на території села товарами (крім підакцизних товарів).
Пункт 1 Переліку не застосовується за наявності хоча б однієї з таких умов:
така роздрібна торгівля здійснюється в торговельному об’єкті, в якому також здійснюється торгівля підакцизними товарами;
такими фізичними особами – підприємцями також здійснюється дистанційна торгівля, зокрема, через Інтернет;
сільськими радами та радами об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом, прийнято рішення про обов’язкове застосування на території села РРО та/або ПРРО для форм і умов проведення діяльності, визначених у п. 1 Переліку.
У разі перевищення річного обсягу розрахункових операцій з продажу – 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів), застосування РРО та/або ПРРО є обов’язковим.
Реалізуєте продукцію на ярмарках: чи потрібен РРО?
Суб’єкти підприємницької діяльності мають право здійснювати розрахунки без застосування РРО/ПРРО з використанням розрахункових книжок та КОРО при здійсненні роздрібної торгівлі на ринках, ярмарках. Виняток становлять розташовані на їх території магазини, кіоски, палатки, павільйони, приміщення контейнерного типу.
При цьому у таких суб’єктів господарювання граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів не повинен перевищувати 500 тис. грн.
Нагадаємо, що постановою Кабміну від 23.08.2000 р. № 1336 затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО/ПРРО з використанням розрахункових книжок та книг ОРО.
Пунктом 2 Постанови № 1336 встановлено, що у разі перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів застосування РРО та/або ПРРО є обов’язковим, зокрема, для роздрібної торгівлі на ринках, ярмарках (за винятком розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу).
При цьому, у разі перевищення граничного розміру розрахункових операцій, суб’єкт господарювання зобов’язаний в місячний термін з дати такого перевищення зареєструвати РРО/ПРРО та проводити розрахунки із їх застосуванням.
Єдиний податок: звітування при припиненні підприємницької діяльності ФОП
Фізичні особи, щодо яких до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця подають податкові декларації платника єдиного податку – підприємця востаннє за податковий (звітний) квартал, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, з наростаючим підсумком з початку року.
Декларація подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу або до закінчення такого звітного періоду, на який припадає дата ліквідації.
Остання Декларація подається особисто (уповноваженою на це особою) або надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
У полі 8 «Особливі відмітки» Декларації у рядку 8.1 «платника податку, що подає декларацію за останній податковий (звітний) період, на який припадає дата державної реєстрації припинення» проставляється позначка «+».
Зверніть увагу, що фізичні особи, разом з останньою Декларацією подають додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (крім фізичних осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).
Здійснення підприємцем - єдинником кількох видів господарської діяльності: які ставки?
Ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об’єднаних територіальних громад для підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць (п. 293.2 ст. 293 ПКУ):
1) для першої групи платників єдиного податку – не більше 10% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня податкового (звітного) року;
2) для другої групи платників єдиного податку – не більше 20% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
У разі здійснення платниками єдиного 1-ї і 2-ї груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності (п. 293.6 ст. 293 ПКУ).
Рішення органів місцевого самоврядування щодо встановлених місцевих податків та зборів на відповідній території розміщені на вебпорталі ДПС України (https://tax.gov.ua) в рубриці «Рішення місцевих рад» або на вебпорталах регіональних контролюючих органів.
Слід зазначити, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої – другої групи у розмірі 15% (п. 293.4 ст. 293 ПКУ):
• до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у п.п. 1, 2 і 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ;
• до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;
• до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у главі 1 розд. ХIV ПКУ;
• до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;
• до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у п.п 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ відповідно.
Зміни з 2022 року: сплата податку на доходи нерезидента при виплатах нерезидентам за виробництво та розповсюдження реклами
Законом України від 03.06.2021 року № 1525-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування доходів, отриманих нерезидентами у вигляді виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами, та удосконалення порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам», доповнено ПКУ ст. 2081, норми якої набирають чинності з 1 січня 2022 року.
Так, Законом №1525 скасовано з 1 січня 2022 року норму п.п. 141.4.6 ст. 141 розділу ПКУ, яка передбачала сплату 20% податку на доходи нерезидента за виробництво та/або розповсюдження реклами.
Такі операції з 1 січня 2022 року оподатковуються за загальними правилами для доходів, отриманих нерезидентом, із джерелом їх походження з України, згідно з вимогами п.п. 141.4.1 та 141.4.2 ст. 141 ПКУ.
Тобто, починаючи з 1 січня 2022 року резиденти, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи виплату доходу за виробництво та/або розповсюдження реклами з джерелом його походження з України, керуються вимогами п.п. 141.4.1 ст. 141 ПКУ.
Виплати нерезидентам за виробництво реклами можуть підпадати під визначення інших доходів від наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від нерезидента згідно з підпунктом 141.4.1 «к») ст. 141 ПКУ. У такому випадку (якщо виплата згідно з умовами договору не підпадає під визначення інших підпунктів підпункту 141.4.1 ст. 141 ПКУ), зазначені виплати не є об'єктом для утримання податку на доходи нерезидента.
Такі норми роз’яснені Інформаційним листом ДПС №26 «Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання нерезидентами електронних послуг фізичним особам» (можна ознайомитись за посиланням: https://tax.gov.ua/broshuri-ta-listivki/537580.html).
Головне управління ДПС у Запорізькій області
Запорізький бізнес спрямував до державного бюджету майже 12 мільярдів
Упродовж минулого року від платників податків регіону до державного бюджету надійшло 11 мільярдів 603 мільйони гривень. Це майже на два мільярди або на 20 відсотків більше, ніж було сплачено роком раніше.
Як повідомив начальник Головного управління ДПС у Запорізькій області Роман Афонов, платники податку на додану вартість спрямували до державної скарбниці 4 мільярди 688 мільйонів гривень. Перевищення показника 2020 року склало майже 217 мільйонів гривень або п'ять відсотків.
Представники бізнесу сплатили до бюджету 3 мільярди 303 мільйони гривень податку на доходи фізичних осіб, збільшивши відрахування до даних попереднього року на 501,6 мільйона гривень або на 18 відсотків.
Добувні компанії направили до скарбниці 1,2 мільярда гривень рентної плати за користування надрами загальнодержавного значення, що на 827,6 мільйона гривень більше, ніж за 2020 рік.
Від підприємств і організацій бюджет отримав 968 мільйонів гривень податку на прибуток, це на 217 мільйонів гривень або на 29 відсотків перевищило минулорічні надходження.
Крім того, запорізькі платники забезпечили 837 мільйонів гривень військового збору, 282,5 мільйона гривень екологічного податку, 120 мільйонів гривень рентної плати за спеціальне використання води тощо.
Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу "InfoTAX".
Бюджети Запорізької області отримали понад 15 мільярдів гривень податкових надходжень
У минулому році запорізькі платники податків спрямували до бюджетів громад 15 мільярдів 95 мільйонів гривень. Порівняно з 2020 роком доходи скарбниць зросли на 19 відсотків, додатково надійшло 2 мільярди 416 мільйонів гривень. Про це повідомив начальник Головного управління ДПС у Запорізькій області Роман Афонов.
Більшу частину надходжень займає податок на доходи фізичних осіб – за рік запоріжці сплатили 9 мільярдів 910 мільйонів гривень. Це на півтора мільярда гривень або на 18 відсотків більше показника 2020 року.
Платники єдиного податку поповнили бюджети на 1 мільярд 819 мільйонів гривень та збільшили рівень відрахувань до попереднього року на 331 мільйон гривень або на 22 відсотки. Зокрема, від фізичних осіб-підприємців скарбниці отримали 1 мільярд 303 мільйони гривень, від суб'єктів господарювання-юридичних осіб – 223 мільйони гривень, від представників агросектору – 293 мільйони гривень.
Запорізькі власники і орендарі земель направили до бюджетів громад 1 мільярд 745 мільйонів гривень, що на 197 мільйонів гривень або на 13 відсотків більше, ніж у 2020 році. Так, від підприємств, установ і організацій надійшло майже півтора мільярда гривень плати за землю, від фізичних осіб – 265 тисяч гривень.
Крім того, до скарбниць зараховано 509,6 мільйона гривень рентної плати за користування надрами, 349 мільйонів гривень акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизною продукцією, 231 мільйон гривень податку на нерухомість, 184 мільйони гривень екологічного податку тощо.
Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу "InfoTAX".
Військовий збір: запоріжці щомісячно сплачують майже 70 мільйонів гривень
У минулому році запорізькі платники податків спрямували до державного бюджету 837 мільйонів гривень військового збору. Як повідомив начальник Головного управління ДПС у Запорізькій області Роман Афонов, сплачена сума на 141,5 мільйона гривень або на двадцять відсотків перевищила рівень 2020 року.
Щомісячні надходження збору у 2021 році скали близько 70 мільйонів гривень, що майже на 12 мільйонів гривень більше, ніж у попередньому році.
Підприємства і підприємці м. Запоріжжя направили до державної скарбниці 421,7 мільйона гривень, енергодарські, кам’янсько-дніпровські та великобілозерські – 112 мільйонів гривень, мелітопольські та веселівські – 72,2 мільйона гривень, бердянські та приморські – 60,2 мільйона гривень, пологівські, більмацькі та розівські – 31,5 мільйона гривень, оріхівські та гуляйпільські – 28,3 мільйона гривень, вільнянські та новомиколаївські – 27,3 мільйона гривень, василівські та михайлівські – 27 мільйонів гривень тощо.
Всього станом на початок грудня в області було зареєстровано 73,6 тисячі платників військового збору, у тому числі 16,2 тисячі юридичних осіб та 57,4 тисячі фізичних осіб.
Нагадаємо, платниками військового збору є фізичні особи-резиденти та нерезиденти, які отримують доходи в Україні. Ставка платежу становить 1,5 відсотка від суми доходів, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу "InfoTAX".
Від запорізького бізнесу державний бюджет отримав 4,7 мільярда гривень ПДВ
За 2021 рік запорізькі компанії і підприємці сплатили до державного бюджету 4 мільярди 688 мільйонів гривень податку на додану вартість. Як повідомив начальник Головного управління ДПС у Запорізькій області Роман Афонов, це майже на 217 мільйонів гривень або на п'ять відсотків більше надходжень 2020 року.
Так, від суб'єктів господарювання, які зареєстровані в обласному центрі, до скарбниці надійшло 2 мільярди 719 мільйонів гривень, від мелітопольських і веселівських платників бюджет отримав 345,7 мільйона гривень, бердянських і приморських – 339,4 мільйона гривень, токмацьких і чернігівських – 224,6 мільйона гривень, вільнянських та новомиколаївських – 178,4 мільйона гривень, оріхівських та гуляйпільських – 173,7 мільйона гривень, пологівських, більмацьких та розівських – 159 мільйонів гривень тощо.
За результатами декларування обсяг оподатковуваних операцій у 2021 році склав 166 мільярдів гривень, що перевищило рівень 2020 року на 48 мільярдів гривень.
На даний час в регіоні зареєстровано більше десяти тисяч платників податку на додану вартість, зокрема, 9092 суб'єкти господарювання-юридичні особи та 960 фізичних осіб-підприємців.
Нагадаємо, останній день подання податкової декларації з ПДВ за грудень минулого року припадає на 20 січня 2022 року, а гранична дата сплати податку за грудень – 31 січня.
Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу "InfoTAX".
У Запоріжжі розглянули новації в оподаткуванні аграріїв
Про особливості запровадження мінімального податкового зобов'язання для агровиробників йшлося під час наради за участю голови Запорізької облдержадміністрації Олександра Старуха, керівників департаментів ОДА, податкової служби регіону.
Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) – це мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції або з власністю чи користуванням земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, є загальним МПЗ.
З 1 січня 2022 року визначення загального мінімального податкового зобов’язання здійснюється контролюючими органами за податковою адресою фізичних осіб із урахуванням нормативної грошової оцінки земельних ділянок та обчислюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру або оригіналів чи засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності чи користування.
Мінімальне податкове зобов'язання за 2022 рік буде нараховуватися у 2023 році.
Учасники засідання розглянули механізм розподілу МПЗ до бюджетів усіх рівнів та оподаткування різних типів земель.
Спілкуйся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу "InfoTAX".
